Статья доведение до смерти

Уголовный кодекс Российской Федерации

Особенная часть

Раздел VII. Преступления против личности

Глава 16. Преступления против жизни и здоровья

Статья 105. Убийство
1. Убийство, то есть умышленное причинение смерти другому человеку, —
наказывается лишением свободы на срок от шести до пятнадцати лет с ограничением свободы на срок до двух лет либо без такового.
2. Убийство:
а) двух или более лиц;
б) лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга;
в) малолетнего или иного лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии, а равно сопряженное с похищением человека;
г) женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности;
д) совершенное с особой жестокостью;
е) совершенное общеопасным способом;
е.1) по мотиву кровной мести;
ж) совершенное группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
з) из корыстных побуждений или по найму, а равно сопряженное с разбоем, вымогательством или бандитизмом;
и) из хулиганских побуждений;
к) с целью скрыть другое преступление или облегчить его совершение, а равно сопряженное с изнасилованием или насильственными действиями сексуального характера;
л) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;
м) в целях использования органов или тканей потерпевшего, —
н) утратил силу
наказывается лишением свободы на срок от восьми до двадцати лет с ограничением свободы на срок от одного года до двух лет, либо пожизненным лишением свободы, либо смертной казнью.
Статья 106. Убийство матерью новорожденного ребенка
Убийство матерью новорожденного ребенка во время или сразу же после родов, а равно убийство матерью новорожденного ребенка в условиях психотравмирующей ситуации или в состоянии психического расстройства, не исключающего вменяемости, —
наказывается ограничением свободы на срок от двух до четырех лет, либо принудительными работами на срок до пяти лет, либо лишением свободы на тот же срок.
Статья 107. Убийство, совершенное в состоянии аффекта
1. Убийство, совершенное в состоянии внезапно возникшего сильного душевного волнения (аффекта), вызванного насилием, издевательством или тяжким оскорблением со стороны потерпевшего либо иными противоправными или аморальными действиями (бездействием) потерпевшего, а равно длительной психотравмирующей ситуацией, возникшей в связи с систематическим противоправным или аморальным поведением потерпевшего, —
наказывается исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет, либо лишением свободы на тот же срок.
2. Убийство двух или более лиц, совершенное в состоянии аффекта, —
наказывается принудительными работами на срок до пяти лет либо лишением свободы на тот же срок.
Статья 108. Убийство, совершенное при превышении пределов необходимой обороны либо при превышении мер, необходимых для задержания лица, совершившего преступление
1. Убийство, совершенное при превышении пределов необходимой обороны, —
наказывается исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо лишением свободы на тот же срок.
2. Убийство, совершенное при превышении мер, необходимых для задержания лица, совершившего преступление, —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет, либо лишением свободы на тот же срок.
Статья 109. Причинение смерти по неосторожности
1. Причинение смерти по неосторожности —
наказывается исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо лишением свободы на тот же срок.
2. Причинение смерти по неосторожности вследствие ненадлежащего исполнения лицом своих профессиональных обязанностей —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового, либо лишением свободы на тот же срок с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
3. Причинение смерти по неосторожности двум или более лицам —
наказывается ограничением свободы на срок до четырех лет, либо принудительными работами на срок до четырех лет, либо лишением свободы на тот же срок с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
Статья 110. Доведение до самоубийства
1. Доведение лица до самоубийства или до покушения на самоубийство путем угроз, жестокого обращения или систематического унижения человеческого достоинства потерпевшего —
наказывается принудительными работами на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до семи лет или без такового либо лишением свободы на срок от двух до шести лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до семи лет или без такового.
2. То же деяние, совершенное:
а) в отношении несовершеннолетнего или лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии либо в материальной или иной зависимости от виновного;
б) в отношении женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности;
в) в отношении двух или более лиц;
г) группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
д) в публичном выступлении, публично демонстрирующемся произведении, средствах массовой информации или информационно-телекоммуникационных сетях (включая сеть «Интернет»), —
наказывается лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до десяти лет или без такового и с ограничением свободы на срок до двух лет или без такового.
Статья 110.1. Склонение к совершению самоубийства или содействие совершению самоубийства
1. Склонение к совершению самоубийства путем уговоров, предложений, подкупа, обмана или иным способом при отсутствии признаков доведения до самоубийства —
наказывается ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового, либо лишением свободы на срок до двух лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
2. Содействие совершению самоубийства советами, указаниями, предоставлением информации, средств или орудий совершения самоубийства либо устранением препятствий к его совершению или обещанием скрыть средства или орудия совершения самоубийства —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до четырех лет или без такового, либо лишением свободы на срок до трех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до четырех лет или без такового.
3. Деяния, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, совершенные:
а) в отношении несовершеннолетнего или лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии либо в материальной или иной зависимости от виновного;
б) в отношении женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности;
в) в отношении двух или более лиц;
г) группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
д) в публичном выступлении, публично демонстрирующемся произведении, средствах массовой информации или информационно-телекоммуникационных сетях (включая сеть «Интернет»), —
наказываются принудительными работами на срок до четырех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до пяти лет или без такового либо лишением свободы на срок до четырех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до пяти лет или без такового.
4. Деяния, предусмотренные частью первой или второй настоящей статьи, повлекшие самоубийство или покушение на самоубийство, —
наказываются ограничением свободы на срок от двух до четырех лет, либо принудительными работами на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до шести лет или без такового, либо лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до шести лет или без такового.
5. Деяния, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, повлекшие самоубийство или покушение на самоубийство несовершеннолетнего, либо лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии либо в материальной или иной зависимости от виновного, либо женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности, —
наказываются лишением свободы на срок от шести до двенадцати лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до семи лет или без такового.
6. Деяния, предусмотренные частями первой, второй или третьей настоящей статьи, повлекшие самоубийство двух или более лиц, —
наказываются лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет.
Статья 110.2. Организация деятельности, направленной на побуждение к совершению самоубийства
1. Организация деятельности, направленной на побуждение к совершению самоубийства путем распространения информации о способах совершения самоубийства или призывов к совершению самоубийства, —
наказывается лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до пяти лет или без такового.
2. То же деяние, сопряженное с публичным выступлением, использованием публично демонстрирующегося произведения, средств массовой информации или информационно-телекоммуникационных сетей (включая сеть «Интернет»), —
наказывается лишением свободы на срок от пяти до пятнадцати лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до семи лет или без такового.
Примечание. Лицо, совершившее преступление, предусмотренное настоящей статьей, добровольно прекратившее соответствующую преступную деятельность и активно способствовавшее раскрытию и (или) пресечению преступлений, предусмотренных статьями 110, 110.1 настоящего Кодекса или настоящей статьей, освобождается от уголовной ответственности, если в его действиях не содержится иного состава преступления.
Статья 111. Умышленное причинение тяжкого вреда здоровью
1. Умышленное причинение тяжкого вреда здоровью, опасного для жизни человека, или повлекшего за собой потерю зрения, речи, слуха либо какого-либо органа или утрату органом его функций, прерывание беременности, психическое расстройство, заболевание наркоманией либо токсикоманией, или выразившегося в неизгладимом обезображивании лица, или вызвавшего значительную стойкую утрату общей трудоспособности не менее чем на одну треть или заведомо для виновного полную утрату профессиональной трудоспособности, —
наказывается лишением свободы на срок до восьми лет.
2. Те же деяния, совершенные:
а) в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга;
б) в отношении малолетнего или иного лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии, а равно с особой жестокостью, издевательством или мучениями для потерпевшего;
в) общеопасным способом;
г) по найму;
д) из хулиганских побуждений;
е) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;
ж) в целях использования органов или тканей потерпевшего;
з) с применением оружия или предметов, используемых в качестве оружия, —
наказываются лишением свободы на срок до десяти лет с ограничением свободы на срок до двух лет либо без такового.
3. Деяния, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, если они совершены:
а) группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
б) в отношении двух или более лиц, —
в) утратил силу
наказываются лишением свободы на срок до двенадцати лет с ограничением свободы на срок до двух лет либо без такового.
4. Деяния, предусмотренные частями первой, второй или третьей настоящей статьи, повлекшие по неосторожности смерть потерпевшего, —
наказываются лишением свободы на срок до пятнадцати лет с ограничением свободы на срок до двух лет либо без такового.
Статья 112. Умышленное причинение средней тяжести вреда здоровью
1. Умышленное причинение средней тяжести вреда здоровью, не опасного для жизни человека и не повлекшего последствий, указанных в статье 111 настоящего Кодекса, но вызвавшего длительное расстройство здоровья или значительную стойкую утрату общей трудоспособности менее чем на одну треть, —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до трех лет.
2. То же деяние, совершенное:
а) в отношении двух или более лиц;
б) в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга;
в) в отношении малолетнего или иного лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии, а равно с особой жестокостью, издевательством или мучениями для потерпевшего;
г) группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
д) из хулиганских побуждений;
е) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;
ж) утратил силу
з) с применением оружия или предметов, используемых в качестве оружия, —
наказывается лишением свободы на срок до пяти лет.
Статья 113. Причинение тяжкого или средней тяжести вреда здоровью в состоянии аффекта
Умышленное причинение тяжкого или средней тяжести вреда здоровью, совершенное в состоянии внезапно возникшего сильного душевного волнения (аффекта), вызванного насилием, издевательством или тяжким оскорблением со стороны потерпевшего либо иными противоправными или аморальными действиями (бездействием) потерпевшего, а равно длительной психотравмирующей ситуацией, возникшей в связи с систематическим противоправным или аморальным поведением потерпевшего, —
наказывается исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо лишением свободы на тот же срок.
Статья 114. Причинение тяжкого или средней тяжести вреда здоровью при превышении пределов необходимой обороны либо при превышении мер, необходимых для задержания лица, совершившего преступление
1. Умышленное причинение тяжкого вреда здоровью, совершенное при превышении пределов необходимой обороны, —
наказывается исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до одного года, либо принудительными работами на срок до одного года, либо лишением свободы на тот же срок.
2. Умышленное причинение тяжкого или средней тяжести вреда здоровью, совершенное при превышении мер, необходимых для задержания лица, совершившего преступление, —
наказывается исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо лишением свободы на тот же срок.
Статья 115. Умышленное причинение легкого вреда здоровью
1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей трудоспособности, —
наказывается штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до четырех месяцев.
2. То же деяние, совершенное:
а) из хулиганских побуждений;
б) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;
в) с применением оружия или предметов, используемых в качестве оружия;
г) в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга, —
наказывается обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.
Статья 116. Побои
Побои или иные насильственные действия, причинившие физическую боль, но не повлекшие последствий, указанных в статье 115 настоящего Кодекса, совершенные из хулиганских побуждений, а равно по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы, —
наказываются обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.
Статья 116.1. Нанесение побоев лицом, подвергнутым административному наказанию
Нанесение побоев или совершение иных насильственных действий, причинивших физическую боль, но не повлекших последствий, указанных в статье 115 настоящего Кодекса, и не содержащих признаков состава преступления, предусмотренного статьей 116 настоящего Кодекса, лицом, подвергнутым административному наказанию за аналогичное деяние, —
наказываются штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до двухсот сорока часов, либо исправительными работами на срок до шести месяцев, либо арестом на срок до трех месяцев.
Статья 117. Истязание
1. Причинение физических или психических страданий путем систематического нанесения побоев либо иными насильственными действиями, если это не повлекло последствий, указанных в статьях 111 и 112 настоящего Кодекса, —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет, либо лишением свободы на тот же срок.
2. То же деяние, совершенное:
а) в отношении двух или более лиц;
б) в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга;
в) в отношении женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности;
г) в отношении заведомо несовершеннолетнего или лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии либо в материальной или иной зависимости от виновного, а равно лица, похищенного либо захваченного в качестве заложника;
д) с применением пытки;
е) группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой;
ж) по найму;
з) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы, —
наказывается лишением свободы на срок от трех до семи лет.
Примечание. Под пыткой в настоящей статье и других статьях настоящего Кодекса понимается причинение физических или нравственных страданий в целях понуждения к даче показаний или иным действиям, противоречащим воле человека, а также в целях наказания либо в иных целях.
Статья 118. Причинение тяжкого вреда здоровью по неосторожности
1. Причинение тяжкого вреда здоровью по неосторожности —
наказывается штрафом в размере до восьмидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, либо ограничением свободы на срок до трех лет, либо арестом на срок до шести месяцев.
2. То же деяние, совершенное вследствие ненадлежащего исполнения лицом своих профессиональных обязанностей, —
наказывается ограничением свободы на срок до четырех лет, либо принудительными работами на срок до одного года с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового, либо лишением свободы на срок до одного года с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
3. Утратила силу.
4. Утратила силу.
Статья 119. Угроза убийством или причинением тяжкого вреда здоровью
1. Угроза убийством или причинением тяжкого вреда здоровью, если имелись основания опасаться осуществления этой угрозы, —
наказывается обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.
2. То же деяние, совершенное по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы, а равно в отношении лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга, —
наказывается принудительными работами на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового либо лишением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
Статья 120. Принуждение к изъятию органов или тканей человека для трансплантации
1. Принуждение к изъятию органов или тканей человека для трансплантации, совершенное с применением насилия либо с угрозой его применения, —
наказывается лишением свободы на срок до четырех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
2. То же деяние, совершенное в отношении лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии либо в материальной или иной зависимости от виновного, —
наказывается лишением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
Статья 121. Заражение венерической болезнью
1. Заражение другого лица венерической болезнью лицом, знавшим о наличии у него этой болезни, —
наказывается штрафом в размере до двухсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до восемнадцати месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев.
2. То же деяние, совершенное в отношении двух или более лиц либо в отношении несовершеннолетнего, —
наказывается штрафом в размере до трехсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до двух лет, либо принудительными работами на срок до пяти лет, либо лишением свободы на срок до двух лет.
Статья 122. Заражение ВИЧ-инфекцией
1. Заведомое поставление другого лица в опасность заражения ВИЧ-инфекцией —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до одного года.
2. Заражение другого лица ВИЧ-инфекцией лицом, знавшим о наличии у него этой болезни, —
наказывается лишением свободы на срок до пяти лет.
3. Деяние, предусмотренное частью второй настоящей статьи, совершенное в отношении двух или более лиц либо в отношении несовершеннолетнего, —
наказывается лишением свободы на срок до восьми лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до десяти лет либо без такового.
4. Заражение другого лица ВИЧ-инфекцией вследствие ненадлежащего исполнения лицом своих профессиональных обязанностей —
наказывается принудительными работами на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового либо лишением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.
Примечание. Лицо, совершившее деяния, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, освобождается от уголовной ответственности в случае, если другое лицо, поставленное в опасность заражения либо зараженное ВИЧ-инфекцией, было своевременно предупреждено о наличии у первого этой болезни и добровольно согласилось совершить действия, создавшие опасность заражения.
Статья 123. Незаконное проведение искусственного прерывания беременности
1. Проведение искусственного прерывания беременности лицом, не имеющим высшего медицинского образования соответствующего профиля, —
наказывается штрафом в размере до восьмидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет.
2. Утратила силу.
3. То же деяние, если оно повлекло по неосторожности смерть потерпевшей либо причинение тяжкого вреда ее здоровью, —
наказывается принудительными работами на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового либо лишением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
Статья 124. Неоказание помощи больному
1. Неоказание помощи больному без уважительных причин лицом, обязанным ее оказывать в соответствии с законом или со специальным правилом, если это повлекло по неосторожности причинение средней тяжести вреда здоровью больного, —
наказывается штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до четырех месяцев.
2. То же деяние, если оно повлекло по неосторожности смерть больного либо причинение тяжкого вреда его здоровью, —
наказывается принудительными работами на срок до четырех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового либо лишением свободы на срок до четырех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.
Статья 124.1. Воспрепятствование оказанию медицинской помощи
1. Воспрепятствование в какой бы то ни было форме законной деятельности медицинского работника по оказанию медицинской помощи, если это повлекло по неосторожности причинение тяжкого вреда здоровью пациента, —
наказывается штрафом в размере до восьмидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.
2. То же деяние, если оно повлекло по неосторожности смерть пациента, —
наказывается ограничением свободы на срок до четырех лет, либо принудительными работами на срок до четырех лет, либо лишением свободы на срок до четырех лет.
Статья 125. Оставление в опасности
Заведомое оставление без помощи лица, находящегося в опасном для жизни или здоровья состоянии и лишенного возможности принять меры к самосохранению по малолетству, старости, болезни или вследствие своей беспомощности, в случаях, если виновный имел возможность оказать помощь этому лицу и был обязан иметь о нем заботу либо сам поставил его в опасное для жизни или здоровья состояние, —
наказывается штрафом в размере до восьмидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо принудительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до трех месяцев, либо лишением свободы на срок до одного года.
» Глава 15 | Глава 17 »

Доведення до самогубства: кримінально-правовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Кривоконь Д.А.

Анотація

доведення самогубство кримінальний кодекс

У даній роботі досліджено проблемні аспекти визначені в диспозиції статті 120 Кримінального кодексу України (далі — КК України), яка передбачає відповідальність за доведення до самогубства. З’ясовано поняття самогубства та його характерні риси. Проаналізовано методи вчинення даного злочину. Здійснено дослідження наукових праць у сфері кримінального права, криміналістики та психології. Запропоновано удосконалення ст. 120 КК України.

Ключові слова: самогубство, шантаж, приниження людської гідності, жорстоке поводження, примус до протиправних дій, матеріальна залежність.

Постановка проблеми

Найважливішим і найціннішим з-поміж особистих прав і свобод є право людини на життя. В Україні людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю . У ст. 27 Конституції України вказано, що кожна людина має невід’ємне право на життя і ніхто не може бути свавільно його позбавлений . Протиправне завдання смерті є кримінально-кара- ним діянням. Одним із злочинів, що посягає на життя людини є доведення до самогубства, за який передбачено відповідальність у ст. 120 КК України. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк . Найчастіше суїцидальний вчинок є індивідуальним рішенням, підсумком міркувань окремо взятої людини. Однак, як свідчать результати досліджень науковців, самогубство являє собою стійке соціальне явище, поширеність якого має певні закономірності, пов’язані з соціально-економічними, культурно-історичними та етнічними умовами розвитку . Характерною рисою є той факт, що вибух суїцидальної активності спостерігається в періоди соціальних та політичних змін у житті суспільства, оскільки існують певні групи населення чи окремі особистості, які не можуть адаптуватися до корінної зміни системи цінностей, зміни способу життя тощо. Це положення теоретично обгрунтовує Ю. Александровський у своїй роботі щодо концепції соціально-стресових розладів . Отже, даний злочин потрібно розглядати не лише з правової, а й з соціальної точки зору, оскільки існує сумна статистика збільшення самогубств зумовлена погіршенням екологічних умов, поширенням різноманітних субкультур, релігійного сектантства, бурхливим розвитком інформаційних технологій.

Останніми роками в Україні зростає кількість самогубств. Так у 2016 р. за фактами вчинення самогубств громадянами було зареєстровано 8311 проваджень. З 2011 по травень 2017 року в Україні винесено лише п’ять вироків за статтею доведення до самогубства (при чому лише чотири з них набрали законної сили). Зазвичай, правоохоронці припиняють провадження у справах про самогубство, не знайшовши слідів насильства на тілі загиблих. Версію доведення до самогубства належним чином не розслідують або й, взагалі, ігнорують .

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання доведення до самогубства було предметом досліджень таких науковців як Ю. Александровський, А. Ващенко, О. Гусак, Л. Керик, О. Культенко, Д. Лєбєдєв, О. Назаров, К. Новікова, Д. Соларьова, Л. Шестопалова та інші.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Самогубство — це усвідомлене позбавлення себе життя. Кожна людина, яка вирішує позбавити себе життя, приходить до цього рішення різними шляхами. Доведення до самогубства є кримінально-караним діянням. Проблема даного злочину полягає у складності встановлення причинного зв’язку між діями винного та смертю потерпілої особи. Також дискусійним є питання про відповідальність осіб, які схиляють до самогубства способами, не вказаними у диспозиції ст. 120 КК України. Невирішеним залишається питання щодо доцільності доповнення ст. 120 КК України схилянням до самогубства та організацією діяльності, яка схиляє чи іншим чином сприяє самогубству.

Мета статті

Головною метою цієї роботи є дослідження можливостей вдосконалення ст. 120 КК України, яка передбачає відповідальність за доведення до самогубства.

Виклад основного матеріалу

Самогубство — це одна з соціальних проблем суспільства. Однак, у науковців немає єдиної точки зору щодо визначення цього поняття. На думку Л. Шестопалової самогубство — це 1) екстраординарне соціально-біопсихологічне явище, в якому в комплексі виявляються ознаки множини вчинених і вчинюваних самогубств (на певній території у певний час). Тому можна говорити про окремі моделі самогубства (наприклад, японську модель самогубства з піками в молодому віці та старості, ритуалами та особливим ставленням до смерті як до невід’ємної складової життя); 2) цілком свідомо вчинювані дії окремою особою (особами) з метою припинити своє існування, наслідком яких є (може бути) її (їх) смерть . Отже, самогубство характеризується такими ознаками:

1) мета — позбавити себе життя; 2) потерпілий та суб’єкт збігаються в одній особі; 3) власна смерть спричиняється особистими діями (бездіяльністю) .

Відповідно до звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я Україна входить до європейської десятки лідерів за статистикою самогубств з показником 20,1 на 100 тисяч населення вона ділить 9—10 місця з Росією .

Існує безліч причин, які штовхають людину до такої смерті. Високе місце займають причини соціального напрямку. До них можна віднести: майнову нерівність, національні та класові суперечності, зміну соціального статусу. До економічних причин можна віднести кризові явища, які знижують життєвий рівень багатьох людей. Головною причиною вчинення самогубств в Україні залишається соціально-економічне становище більшої частини її громадян, що не відповідає сучасним стандартам життя цивілізованої людини. Найбільш соціально незахищені верстви населення — пенсіонери і молодь — переважають серед жертв суїциду. Досить часто шпальти газет рясніють повідомленнями про смерть людей, які спокусилися на дешеві банківські кредити. Та внаслідок фінансової кризи, що, як відомо, спровокувала загальну економічну кризу, не змогли розрахуватися навіть за відсотки і покінчили життя самогубством . Також велику роль грають матеріальні та духовні риси певного суспільного ладу, а саме: культура, традиції, правила поведінки, які були започатковані минулими поколіннями. Впливають на розвиток суїцидальної поведінки і політично- правові причини, такі як міжнаціональні суперечності, бездіяльність та корумпованість державних органів, військові конфлікти тощо. Суїцидальні наміри спричиняє конфліктний емоційний стан, який виконує, крім сигнально-діагностичної, ще й руйнівну функцію. Конфлікт може призвести до різних ступенів соціальної дезадаптації особистості — від легких форм (психологічний дискомфорт) до найважчого ступеня дезадаптації (повного розриву всіх зв’язків, почуття власної зайвості). Особистісна дезадаптація здатна призвести до формування суїцидальної поведінки в разі неможливості реалізації базових ціннісних настанов .

Здійснення самогубства можливе й за допомогою інших осіб. В українському законодавстві передбачено кримінальну відповідальність за доведення особи до самогубства або замаху на нього . Родовим об’єктом даного складу злочину є життя та здоров’я людини. Безпосередній об’єкт — життя людини. Початком життя людини прийнято вважати початок фізіологічних пологів, а кінцевим моментом — біологічна смерть, а саме незворотні зміни в корі головного мозку та центральної нервової системи. Також слід звернути увагу на те, що кожен індивід володіє природним невід’ємним суб’єктивним правом на вибір і дане право стосується всіх сторін реалізації права на життя: від права на володіння життям до права його розпорядженням. Право вибору переплітається зі свободою волевиявлення особи. Отже, у випадку доведення до самогубства винний не позбавляє потерпілого права вибору щодо розпорядження своїм життям, як, наприклад, при вбивстві . На відмінну від вбивства, де має місце умисне заподіяння смерті іншій особі при відсутності у нього вибору, диспозиція статті 120 КК України закріплює такі дії індивіда, що посягає, — винного, результатом яких є вибір іншого суб’єкта — позбавити себе життя. В наявності у потерпілого можливості вибору того чи іншого варіанта поведінки в конкретній ситуації полягає головна специфіка об’єкта доведення до самогубства. Гідність людини виступає додатковим альтернативним об’єктом. Об’єктивною стороною є діяння, яке призводить до такого наслідку, як самогубство або ж замах на нього. Але відповідальність можлива лише, якщо особу підштовхнули до самогубства неправомірними діями. Доведення до самогубства може вчинятися такими способами, як: 1) жорстоке поводження з потерпілим; 2) шантаж; 3) примус до протиправних дій; 4) систематичне приниження людської гідності потерпілого. Перший спосіб характеризується грубими та безжальними діями особи, які завдають потерпілому психічних або фізичних страждань. Це може бути позбавлення сну, їжі, води, систематичні побої тощо. Щодо шантажу, то під ним розуміється залякування погрозою викрити чи розголосити певну інформацію, яка може зганьбити потерпілого, його близьких, спаплюжити його репутацію. Третій спосіб полягає у схиленні особи потерпілого до вчинення дій заборонених чинним законодавством. Під систематичним приниженням людської гідності розуміють багаторазові образи, глумління над потерпілим, цькування, поширення наклепницьких вигадок, інше принизливе ставлення до потерпілого . Судова практика не відносить до такого роду обставин розірвання шлюбних відносин одним із подружжя, відмову від укладання шлюбу, подружню зраду, якщо при цьому не здійснювалися інші дії, які принижують людську гідність.

Суб’єктивна сторона даного злочину виражена у вині в формі умислу (якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання або не бажала, але свідомо припускала їх настання) чи необережності (якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити) . Суб’єкт такого складу злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (16 років). Даний злочин із матеріальним складом, який є закінченим з моменту доведення до самогубства або замаху на нього. Поведінка злочинця при вчиненні злочинних дій пов’язана з його психологічними, моральними, соціальними властивостями та проявами. Злочинець моделює свою поведінку, щоб спровокувати жертву до замаху на самогубство. Насильство злочинця у різних формах впливає на потерпілого, має свої прояви, характеристики, воно може виконувати функцію не тільки примусу, а й безпосереднього придушення або знищення об’єкта насильства. Злочинець, як правило, усвідомлює, що його дії призведуть до самогубства потерпілого . Психологи у особі злочинця вирізняють такі дефекти: індивідуальну правосвідомість, патологію потреб сфери особистості та психічного розвитку. До найбільш загальних рис насильницьких злочинців відносять егоїзм, нехтування інтересів і думки членів суспільства, відсутність здатності й бажання поставити себе на місце потерпілого, жорстокість, афективний характер поведінки .

Кваліфікуючими ознаками за ст. 120 КК України є: вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного, щодо двох або більше осіб та вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, щодо неповнолітнього (особа, що не досягла 18 років). При матеріальній залежності особа потерпілого перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, яка схилила її до вчинення самогубства, тобто це можуть бути особи, які забезпечують потерпілого житлом, їжею, грошима тощо. Під іншою залежністю потрібно розуміти службову або таку, що обумовлена родинними, релігійними або інакшими відносинами. Виходячи з досліджень науковців, у зв’язку «злочинець-жертва» в процесі доведення до самогубства залежно від характеру соціальних контактів можна розрізнити такі типи потерпілих від цього злочину: потерпілий перебував у родинних чи сімейних відносинах зі злочинцем; потерпілий, це знайомий злочинця — за місцем проживання або місцем народження; по роботі, навчанню, службі в армії, спільному відпочинку; випадковим зустрічам на вулицях; участі у злочинній діяльності; інші знайомі; потерпілий є незнайомим злочинцю, вони зустрілися безпосередньо перед вчиненням злочину .

На сьогоднішній день постає проблема доведеності вини у таких злочинах. Насамперед, це проявляється у складності встановлення причинного зв’язку між діями винного та смертю потерпілої особи. Тому призначення та проведення різноманітних судових експертиз у справах про доведення до самогубства є одним з основних джерел отримання доказової інформації. Слідчий, виходячи з обставин справи, що повинні бути з’ясовані, висуває версії стосовно вчинення злочину (способу й обстановки, механізму вчинення злочину, особи підозрюваного), а також для встановлення причин смерті потерпілого, і грунтуючись на них, призначає експертизи. У процесі проведення експертизи встановлюється причина смерті потерпілого, наприклад, сліди удавлення руками, закриття дихальних шляхів, удавлення грудної клітини чи живота, свідчать про інсценування самогубства потерпілого. Судово-медична експертиза речових доказів у справах про доведення до самогубства призначається для дослідження слідів крові й інших виділень тіла, волосся, сторонніх частинок, клітин внутрішніх органів, що виявляються на знарядді спричинення смерті, предметах, що оточують труп, одязі та тілі трупа. Також призначається судово-психіатрична експертиза для з’ясування того, чи був психічно здоровим потерпілий або підозрюваний (обвинувачений), чи не було самогубство наслідком його хворобливої уяви . Судово- психологічна експертиза призначається слідчим на підставі процесуального рішення після порушення кримінального провадження. Дана експертиза повинна встановити у якому психічному стані перебував потерпілий до вчинення самогубства та чи є причинний зв’язок між діями обвинуваченого та психічним станом потерпілого. Посмертна судово-психологічна експертиза (судово-психологічна автопсія) проводиться тільки за матеріалами кримінальної справи фахівцем, який реконструює життєві обставини, історію хвороби, душевний стан, що передував смерті підекспертної особи, раніше вчинені спроби самогубства, ставлення до алкоголю, наркотиків, інші психологічно значущі чинники, висловлює обґрунтовану думку про те, чи були в цієї людини вагомі підстави для прийняття рішення про добровільне заподіяння собі смерті. Експерт вирішує два завдання: чи був у особи, яка, можливо, за слідчою версією вчинила самогубство, у період, що передував її смерті, психічний стан, який сприяв самогубству; які причини розвитку цього стану. Залежно від способу вчинення самогубства можливе призначення й інших експертиз.

Важливе значення має час і місце вчинення злочину, адже воно є джерелом слідів, інформації про спосіб вчинення злочину. Час впливає на всі етапи виникнення, існування й використання доказової інформації. Урахування впливу часового чинника в процесі розслідування дозволяє визначити час події злочину, установити часові зв’язки між фактами, з’ясувати черговість подій, дій або фактів, обчислити тривалість різних подій тощо. Дії злочинців характеризуються певною вибірковістю часу. У розслідуванні злочинів можуть мати значення й певні проміжки часу, коли вчиняються ці злочини .

Доведення до самогубства належить, як правило, до продовжуваних злочинів: фізичне чи психологічне насильство може бути вчинене в одному місці (наприклад, у школі, службовому приміщенні), а потерпілий може покінчити життя в іншому. Передсмертна записка може бути знайдена в помешканні потерпілого, а самогубство він учиняє в іншому місці, наприклад у лісі. Прикладом є нещодавно заблоковані групи в соціальних мережах з іграми «Синій кит», «Розбуди мене о 4:20» і тому подібні. Вперше про такі «групи смерті» стало відомо у травні 2016 р. в Російській Федерації. Адміністратори даних груп взаємодіяли з потерпілими не особисто, а через мережу Інтернет, тобто потенційні жертви не знали про їх місцезнаходження. Потерпілими зазвичай були неповнолітні, які отримували від адміністратора завдання порізати частини тіла (найчастіше — вирізати на тілі зображення кита), носити при собі ножі, а у фіналі такого «квесту», котрий тривав 50 днів — мали скоїти самогубство, яке фіксувалося на відео. Найчастіше адміністратори самі знаходили підлітків, які перебували в депресивному стані. Спочатку вивчали його особистість, а вже потім надсилали завдання. Якщо ж учасник відмовлявся від такої «гри смерті», то йому починали надсилати повідомлення з погрозами не тільки на власну адресу, ай — близьких. Після того, як стало відомо, що не менш ніж 130 дітей стали жертвами такого «квесту», у російському Кримінальному кодексі з’явились три нові статті: про схиляння до самогубства або допомогу у самогубстві, про організацію схиляння до самогубства, про втягнення неповнолітніх у діяльність, яка загрожує їхньому життю. Першою офіційною жертвою в Україні стала п’ятнадцятирічна дівчинка з м. Маріуполя, яка стрибнула з тринадцятого поверху. Ці дії злочинців мають латентний і організований характер, у зв’язку з чим вони розслідуються зі складнощами: місце вчинення злочину — соціальні мережі; обстановка вчинення злочину — віртуальні учасники, які використовують різноманітні технічні засоби для формування думок про самогубство в жертви; час учинення злочину — дії злочинців мають частий, повторюваний і продовжуваний характер.

На жаль, до КК України такі зміни ще не були внесені, але в пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав і свобод дітей» від 08.08.2017 р. містяться такі шляхи вдосконалення диспозиції ст. 120 КК України:

1. запропоновано спеціальним суб’єктом злочину вважати службову особу, яка на виконання злочинної мети використовує своє службове становище;

2. встановлюється відповідальність за умисне вчинення доведення до самогубства, в якій обов’язково визначено, що такі діяння є можливими за наявності умисної форми вини;

3. доповнення статті 120 КК України такою кваліфікуючою ознакою як «вчинення з корисливих мотивів». Доведення до самогубства або до замаху на самогубство з корисливих мотивів завжди відбувається із прямим умислом, тому що винний ясно усвідомлює, що тільки у разі самогубства потерпілого він отримає реальну можливість заволодіти його майном, грішми, іншими матеріальними благами або позбутися якої-не- будь матеріальної залежності від потерпілого;

4. запропоновано доповнити склад злочину формулюванням «або небажаних для потерпілого дій», оскільки особу фактично можна довести до самогубства і шляхом примушування її до дій, які не є протиправними, це можуть бути небажані для потерпілого, але правомірні дії, або це може бути зловживання правом, яке не є правопорушенням .

Але з останнім пунктом Пояснювальної записки важко погодитись, оскільки тоді кримінально-караними будуть вважатися, наприклад, відносини батьків і дітей.

Отже, у диспозиції ст. 120 КК України не вистачає переліку видів діянь, якими може вчинюватись злочин, оскільки розглядаючи приклад соціальних мереж, доведення до самогубства може вчинюватись шляхом обману, підкупу та саме сприянням вчиненню самогубства . Внесення таких змін дозволить криміналізувати діяння, які на даний час неможливо кваліфікувати за ст. 120 КК України.

Відомості про місце доведення до самогубства охоплюють: місце, де проводилися підготовчі дії до злочину, безпосереднього вчинення злочину (погрози, жорстке поводження, систематичне приниження людської гідності, шантаж); місце, де залишені сліди злочинного посягання (місце самогубства або замаху на самогубство потерпілого); місце приховування слідів злочину, знарядь і засобів його здійснення, предмета злочинного посягання (інсценування самогубства, убивства або нещасного випадку) .

Способами вчинення самогубства прийнято вважати вид насильницької смерті: через повішення, від вогнепальної чи холодної зброї, гострого предмета, шляхом отруєння, утоплення, падіння з висоти, загибелі під потягом, самопідпалу, тобто нанесення собі смертельної травми, будь-яким знаряддям чи механізмом.

Висновки

Останнім часом Україну заполонила діяльність так званих «груп смертей», які діють у забороненій соціальній мережі «Вконтакте», метою яких є доведення підлітків до самогубства. Починається все з того, що їх адміністратори дають учасникам груп травматичні «завдання» — наприклад, свідомо порізати собі руки лезом, відзнявши усе це на відео. Кінцевою метою «гри» є доведення дитини до самогубства, яке вона також повинна зафіксувати на камеру . На даний час постає проблема про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які є адміністраторами таких груп, адже за КК України дані діяння поки що не є кримінально-караними.

Стаття 120 КК України передбачає кримінальну відповідальність за доведення до самогубства або до замаху на самогубства, яке здійснюється такими способами як жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дій, систематичне приниження людської гідності. Диспозиція цієї статті містить проблемні аспекти, оскільки, постає питання про відповідальність винної особи у доведенні до самогубства у тих випадках, якщо воно вчиняється способами, не перелічене- ми у статті 120 КК України. Отже, кримінальна відповідальність у даних випадках відсутня. Тоді можна зробити висновок щодо неможливості на даний час притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які були адміністраторами «груп смерті». Також проблемою кримінального законодавства є відсутність відповідальності за схиляння до самогубства та організації діяльності, що схиляє осіб до самогубства. У зв’язку з підвищеною суспільною небезпечністю та відносною поширеністю цих дій, їх треба криміналізувати. Для цього потрібно вдосконалити ст. 120 КК України, а саме внести низку змін: 1) ввести спеціального суб’єкта — службову особу (як кваліфікуючу ознаку), яка на виконання злочинної мети використовує своє службове становище; 2) доповнити статтю такою кваліфікуючою ознакою як «вчинення з корисливих мотивів» ; 3) ввести відповідальність за схиляння до самогубства та організацію діяльності, яка схиляє до самогубства або іншим чином сприяє самогубству.

Список літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96~вр // Відомості Верховної Ради України. 1996. № ЗО. Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІП // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.

3. Лєбєдєв Д.В.. Назаров О.О., Садковий В.П. Психологія суїцидальної поведінки: Посіб. / За заг. ред. О.В. Тімченка — X.: УЦЗУ, 2007. 129 с.

4. Рівень самогубств у світі: Україна у десятці європейських «лідерів» / / Режим доступу: http://ua.euronews.com/2017/05/18/suicide-rate-is-highest-in-europe-un-health-agency-report.

5. Шестопалова Л.М. Зміст поняття «самогубство» в гуманітарному контексті / Л. М. Шестопалова // Бюл. М-ва юстиції України. 2007. № 11(73). С. 25-35.

6. Воднік В.Д. Самогубство: Причини та шляхи профілактики / В.Д. Воднік // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» № 3(17) 2013. С. 140-160.

7. Данило О. Причини та мотиви суїцидальної поведінки в умовах економічної кризи / О. Данило, М. Скалець- кий. Львів: Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2010. С. 85-90.

8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. 9-е вид., переробл. та допов. / — К: Юридична думка, 2012. 1316 с.

9. Гусак О.А. Об’єкт доведення до самогубства: сучасний погляд / О.А. Гусак // Вісник Одеського національного університету. Сер.: Правознавство. 2012. Т. 17, Вип. 1~2. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_prav_2012_17_1 —2_21. С. 171-175.

10. Керик Л.І. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики доведення до самогубства / Л.І. Ке- рик // Проблеми законності. 2015. Вип. 130. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2015_130_21 — С. 162-168.

11. Коновалова В.Е. Основы юридической психологии: учебник / В.Е. Коновалова, ВЮ. Шепитько. Харьков: Одиссей, 2005. 352 с.

12. Керик Л.І. Використання спеціальних знань під час розслідування доведення до самогубства / Л.І. Керик // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2010. Вип. 10. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpsek_2010_10_25. С. 144-150.

13. Керик Л.І. Роль обстановки в структурі механізму доведення до самогубства / Л.І. Керик // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2015. Вип. 15. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpsek_2015_15_17. С. 116-119.

14. Пояснювальна записка до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав і свобод дітей» від 08.08.2017 р. // Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_l?pf3511=62397.

15. Новікова КЮ. Відповідність статті Кримінального кодексу України «доведення до самогубства» реаліям сьогодення / XIII міжнародна Інтернет-конф. «Від громадського суспільства — до правової держави» (27 квітня 2017 р., м. Харків) / Харківський нац. ун-т імені В.Н. Каразіна, 2017. 340 с. С. 195-197.

Размещено на Allbest.ru

1.8. Доведення до самогубства

Певні дії утворюють склад злочину, і їх кваліфікують за відповідною частиною статті 120 КК за наявності таких умов:

якщо винний довів потерпілого до самогубства або до замаху на самогубство жорстоким з ним поводжен ням, шантажем, примусом до протиправних дій чи сис тематичним приниженням його людської гідності (побо ями, голодом, холодом, ганьбою, цькуванням чи накле пами тощо),- за ч.

1 ст. 120 КК;

якщо потерпілий перебував у матеріальній або ін шій залежності від винного (був на утриманні, у шлюбі, підлеглий за службою, притягнутий до кримінальної відповідальності і т. ін.), або якщо до самогубства було доведено двоє чи більше потерпілих,- за ч. 2 ст. 120 КК.

Не визнаються в судовій практиці жорстоким поводженням, здатними довести до самогубства, припинення статевих зв’язків, розірвання шлюбу, поодинокі випадки побоїв та інші незначні дії (відмова одружитися тощо).

Відповідальність за ч. 2 ст. 120 КК за доведення потерпілого до самогубства або до спроби вчинити самогубство може нести лише особа, від якої потерпілий перебував у матеріальній залежності, і тільки у випадку, коли це сталося внаслідок жорстокого поводження з ним.

Жорстоким поводженням визнаються безжалісні, грубі діяння особи, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання (мордування, систематичне нанесення тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо). Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи та інші форми знущання з честі і гідності людини).

П. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я цини» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.— с.177—178.

Перевищення особою влади або посадових повноважень, що призвело до самогубства потерпілого чи спроби вчинити самогубство, не утворює сукупність злочинів і кваліфікується лише за ч. З ст. 365 КК, яка передбачає відповідальність за спричинення діянням тяжких наслідків.

За ст. 120 КК кваліфікується злочин як у тих випадках, коли потерпілий позбавив себе життя, так і в тих випадках, коли він намагався це зробити, але з незалежних від нього обставин залишився живий. Обов’язковими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 120 КК, є певні наслідки жорстокого поводження винного — самогубство чи замах на нього і причинний зв’язок між діями винної особи і цими наслідками.

Не може вважатися жорстоким поводження з потерпілим, якщо щодо нього вчинюються правомірні дії -притягнення до відповідальності; погроза викрити його злочинні дії, вимагання не порушувати громадський порядок, поводити себе гідно тощо. Доведення до самогубства — злочин, як правило, необережний. Але він може бути і умисним (умисел може бути лише побічним).

За ч. 1 ст. 120 КК доведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство внаслідок систематичного цькування чи наклепу кваліфікується в тих випадках, коли потерпілий не був у матеріальній або іншій залежності від винного.

Підмова до самогубства чи пособництво самогубству кваліфікується за ч. 4 чи ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115 КК.2

Доведення до самогубства неповнолітнього кваліфі кується за ч. З ст. 120 КІС. %

Доведение до самоубийства это одно из серьезных преступлений в нашей стране. Оно все больше набирает обороты с каждым годом. Такое преступление утверждается действиями, оказывающими сильное психологическое влияние на пострадавшего гражданина. В результате, пострадавший сводит счёты с жизнью либо совершается попытка самоубийства. Доведение до самоубийства попадает под ст. 110 УК РК. Другими словами, нарушителя ждет уголовная ответственность.

Общие понятия

Уголовный кодекс дает чёткий перечень деяний, способствующих суициду:

  • наличие угроз в сторону пострадавшего лица;
  • плохое обращение;
  • систематическое унижение личности.

Чтобы виновное лицо привлечь к ответственности угрозы должны носить характер опасности для жизни человека и его существования.

К жестокому обращению относят:

  • нанесение побоев;
  • изнасилование;
  • ограничение в движении.

В большинстве случаев такие действия носят регулярный характер.

Унижение личности связано с неоднократными действиями:

  • оскорбления;
  • травля;
  • клевета;
  • несправедливая критика;
  • глумление.

Иногда до желания расстаться с жизнью доводят осознанно, понимая, что рано или поздно это случится. В большинстве случаев, человек не понимает соедянного.

Самоубийство может быть вызвано как действием, так и бездействием. Предположим, отказ предоставлять еду.

Субъективная сторона такого преступления достаточно спорна. Следователи допускают разные причины доведения до суицида:

  • неосторожность;
  • косвенный умысел;
  • прямой умысел.

Также существует правило, что подталкивание к самоубийству производится по неосторожности либо с косвенным умыслом. Но, прямой умысел не исключают. Виновник доводит потерпевшего до суицида осознанно, то есть предполагает возможный летальный исход или попытки к нему.

Именно при помощи угроз и унижения ответчик довел пострадавшего до возникновения мыслей об уходе из жизни. Зная это, он продолжает вынуждать его к самоубийству. К примеру, потерпевший говорит, что покончит с собой, если обидчик не прекратить на него оказывать давление, тот игнорирует его слова и продолжает. Как следствие, жизнь потерпевшего заканчивается.

Наказание по сто десятой статье применимо только, если на пострадавшего оказывалось противоправное давление, во всех остальных случаях использовать данную статью нельзя. К примеру, невозможно применить её, если человек совершил суицид при задержании по подозрению в совершении преступления. Также нельзя привлечь работодателя к такой ответственности, если суицид наступил после задержки зарплаты или её не выплате.

Главное отличие доведения до самоубийства от убийства заключается в определении данных понятий, а также в следующих факторах:

  • убийство подразумевает необходимость найти преступника и выявить причины содеянного;
  • при суициде выясняются факты, подтверждающие доведение до самоубийства.

Обязательный признак самоубийства это доказательство связи между потерпевшим и виновным лицом, доведшим его до такого состояния. Если потерпевший просто покончил жизнь самоубийством, и никто не оказывал на него какого – либо давления, привлечь к ответственности никого не получится.

Ответственность по нормативному акту

Статья 110 УК РФ и комментарии к ней четко регламентируют меры ответственности за деяние называемое — доведение до суицида. Подобное деяние заключает в себе систематическое унижение человека физически и психологически. Согласно данному нормативному акту, нарушителя ждёт наказание:

  • За фактическое доведение человека до самоубийства:
  • принудительный труд – 5 лет;
  • аннулирование права на занятие определенной деятельностью – 7 лет;
  • тюремное заключение, срок 2 – 6 лет.
  • Часть два этой статьи разъясняет нормы уголовного законодательства и пленума верховного суда. Данный пункт содержит виды наказания за то же деяние, но совершенное над несовершеннолетним или немощным человеком, беременной женщиной, двумя и более лицами:
  • лишение свободы 8 – 15 лет;
  • ограничение свободы – 2 года;
  • лишение права занимать определенные рабочие места – 10 лет.

Также данные виды наказаний используют при публичном унижении через интернет, телевидение и т.п. оно выражается в виде выложенных фото или видео.

Судья выносит решение о наказании преступника, опираясь на все сопутствующие материалы дела и обстоятельства.

Состав преступления

Разберем состав преступления на конкретном примере. Потерпевший, на грани совершения самоубийства обращается в полицию и обозначает имя человека, издевающегося над ним. Правоохранительные органы должны провести полный спектр работ:

  • расследование;
  • проверка доказательств;
  • передача дела в судебную инстанцию.

В таком случае, ответчику не будет вменена ст. 110 УК РФ. Для этого необходим сам факт совершения суицида либо попытка к нему. Ведь объективная сторона проступка, это:

  • фактическое доведение человека до суицида путем:
  • угроз;
  • жестокого обращения;
  • унижения достоинства.
  • этими действиями виновное лицо создает безысходную ситуацию в понимании потерпевшего лица;
  • непосредственное принятие решения о суициде и его совершение или попытка.

Субъективная же сторона это наличие прямого или косвенного умысла.

Субъектом преступления может являться только лицо, достигшее шестнадцати лет.

Если до самоубийства доведено несовершеннолетнее лицо, то виновное лицо будет наказано по статье за убийство. Также, когда жертва желает жить, но её принуждают к уходу из жизни, обвиняемому грозит срок по ст. 105 УК.

Вам также может понравиться

Об авторе admin

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *