Производство тканей Россия

Виды текстильных изделий

Текстильные предприятия по характеру работы делятся на прядильные, ткацкие, прядильно-ткацкие, красильно-отделочные. Существуют комбинаты, которые объединяют все эти производства. Текстильная промышленность является одной из старейших и крупных отраслей легкой промышленности.
ТКАНЫЕ ТЕКСТИЛЬНЫЕ ИЗДЕЛИЯ
Как показывают археологические находки, производство тканей возникло в глубокой древности в Египте, Индии, Китае. При раскопках древнеегипетских пирамид, построенных за 5 тыс. лет до н. э., археологи нашли в гробницах кусочки льняных тканей. Считается, что ткани из хлопка впервые начали делать в Индии, в Греции создавали ткани из льна и шерсти, а родоначальником шелка считается Китай.
Полагают, что искусство ткачества возникло из плетения. Текстильным изделием считается такое изделие, которое создается в процессе ткацкого производства переплетением взаимно перпендикулярных нитей основы (продольных нитей) с нитями поперечными (утком). Вырабатываются они в виде полотен или штучных изделий (платки, скатерти). По ширине тканая продукция бывает различных размеров: от 3 мм до 1,5 м. Для специальных целей (занавеси для сцены и др.) ткани бывают шириной 10—12 м.
Ткани подразделяются на бытовые и технические. По назначению бытовые ткани бывают бельевые, плательные, костюмные, пальтовые, декоративные. К техническим относятся ткани кордная, ремневая, транспортерная, фильтровальная.
Ткани и другие текстильные изделия классифицируются по волокну, идущему на их производство, назначению, отделке. Это могут быть однородные изделия (из волокон одного вида), смешанные (из волокон разного вида) и неоднородные, когда в процессе производства сочетаются нити разного вида.
Для работы с детьми лучше подбирать недорогие, главным образом хлопчатобумажные ткани. Для некоторых работ подходят бельевые ткани (бязь, мадаполам, полотно, гладкокрашеный ситец светлых тонов). Из таких тканей учащиеся могут шить салфеточки, воротнички, подворотнички и манжеты, мешочки, закладки.
Широко используют гладкокрашеные и набивные хлопчатобумажные ткани — ситец, полотно, сатин, шотландку, бязь, фланель, байку. Эти ткани недорогие, их легче резать и шить, чем шелк или штапельное полотно.
Для некоторых мелких изделий (нарядная подушечка-игольница, закладка, кармашек для носовых платков) можно использовать и небольшие кусочки шелковых, шерстяных, бархатных тканей.
Такие изделия, как тряпочки для уроков труда, тряпочки для стирания пыли с мебели, мешочки для тапочек, лыж и др., можно сшить из старых распоротых вещей. Но при этом надо учитывать, чтобы ткань но была ветхой. Старую ткань предварительно стирают и отглаживают. Последнее требование относится и к подготовке новой ткани для уроков. Даже самые маленькие изделия (перочистки, игольники, закладки и др.) следует выкраивать только из отглаженной ткани, будь она в лоскутках или в большом куске.
Такие тканые изделия, как ленты и тканая тесьма, используются на уроках труда реже и главным образом в качестве вспомогательных материалов (для завязок к переднику, нарукавной повязке, для отделки некоторых работ, реже для плетения).
ТРИКОТАЖ
Трикотаж — вязаное текстильное изделие, получаемое в результате взаимного переплетения петель, которые создают прочное полотно или различные изделия (носки, варежки, платки и др.).
Трикотажное полотно идет на изготовление нательного белья (бельевой трикотаж), верхнего платья и спортивной одежды (верхний трикотаж). Трикотаж используется также при изготовлении головных уборов, игрушек, предметов быта.
Для производства трикотажного полотна и готовых изделий существуют специальные машины, которые из пряжи образуют петли и их взаимное переплетение.
Трикотаж отличается от других текстильных изделий тем, что растягивается в любом направлении, обладает большой эластичностью, распускается. Благодаря петельной структуре трикотаж обладает мягкостью, воздухопроницаемостью, гигроскопичностью, не мнется.
Трикотажное полотно и изделия изготавливаются из пряжи, созданной из любых текстильных волокон (натуральных, химических, смешанных). Различают два типа трикотажного полотна: поперечно-вязаное, или куларное, в котором петли расположены по горизонтали (по ширине), и продольно-вязаное, или основовязаное, в котором петли образуются в продольном направлении из продольно расположенных нитей основы.
КРУЧЕНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
Крученые материалы — нитки, пряжа. Нитки, как и другие текстильные изделия, различаются по виду волокна, которое идет на их изготовление. Они бывают хлопчатобумажные, шелковые (натуральные или искусственные), льняные, шерстяные, капроновые, смешанные.
Нитки состоят из нескольких нитей пряжи. Их скручивают на крутильных машинах, отваривают в щелочи, отбеливают, красят, подкрахмаливают и перематывают на катушки, бобины.
По назначению нитки делятся на швейные, вышивальные, вязальные, штопальные. Постепенно в процессе практических работ, опытов и наблюдений дети знакомятся с их названиями и назначением, учатся различать по толщине, определять количество сложений. Дети должны уметь объяснить, почему штопальные нитки не используются при шитье, а имеют свое определенное назначение, в чем основное отличие швейных ниток от вышивальных. Ознакомление со всеми этими сведениями осуществляется постепенно и имеет немаловажное значение для правильного подбора ниток, необходимых для конкретных практических работ.
Швейные хлопчатобумажные нитки могут быть суровые, белые и крашеные. По внешнему виду они различаются на матовые и глянцевые, что зависит от их предварительной отделки. Более прочные глянцевые нитки.
Швейные хлопчатобумажные нитки выпускают различной толщины. Толщине ниток соответствует определенный номер. Самые толстые швейные нитки имеют № 10, самые тонкие — № 80.
Различается сортность швейных ниток: экстра, прима, специальные, особо прочные. Если раскрутить конец нитки и внимательно рассмотреть его, то видно, что она состоит из нескольких нитей — сложений. Обычно при изготовлении ниток скручивают несколько нитей. Получаются нитки в 2, 3, 4, 6 и более сложений. Чем больше сложений, тем прочнее нитки. Нитки могут иметь различное кручение, т. е. различное количество витков на определенную длину. Чем больше витков, тем прочнее нитка. Например, можно сравнить тонкую катушечную нитку с ирисом, с одинарной ниткой мулине. В одинарной нитке мулине, в ирисе легко различить редкие витки в два сложения. Эти нитки легче рвутся по сравнению с катушечной ниткой. Тонкими, но очень прочными являются шелковые швейные нитки.
Вышивальные нитки. Для вышивания используют хлопчатобумажные (мулине, ирис и др.), шелковые и шерстяные нитки.
Наиболее красивые и широко употребительные хлопчатобумажные нитки — мулине. Их изготовляют из лучших сортов хлопка и окрашивают в самые различные цвета. Мулине приобретает блеск в результате специальной обработки — мерсеризации. Каждая прядь мулине (такая прядь называется пасмо) состоит из шести тонких ниток, легко отделяемых друг от друга. Эта тонкая нить состоит из двух сложений. Мулине изготовляют также из штапельного волокна. Штапельное мулине имеет природный блеск, это красивые, но менее прочные нитки, чем обычное мулине из хлопкового волокна.
Для вышивания, если вы это делаете впервые, не рекомендуется применять шелковые крученые нитки и шерстяную пряжу.
Вязальные нитки. Для вязания подходят самые разнообразные нитки: швейные, мулине, ирис, кроше, гарус, шерстяная пряжа. Выбор ниток зависит от изделия, которое предстоит вязать. При вязании часто комбинируют, т. е. соединяют различные нитки (мулине с шерстью, мулине с ирисом, шерсть с шелком и т. п.).
Штопальные нитки. Штопальные хлопчатобумажные нитки бывают двух видов: матовые или мерсеризованные № 37 в четыре сложения или № 100 в четыре сложения для тонкой штопки. Выпускают также шерстяную или полушерстяную штопку для ремонта шерстяных изделий.
Нитки, поступающие в продажу, имеют различную упаковку: катушки, клубки, мотки, бумажные патроны-трубки (рис. 6). На каждой катушке, мотке, клубке есть этикетка, на которой указаны толщина ниток (ее номер), длина нити в данной катушке, клубке (мотке), число сложений, ГОСТ и фабрика-изготовитель. Для продажи нитки в катушках выпускают с длиной намотки 100—200 м. Для швейных фабрик, ателье, мастерских выпускают специальные промышленные катушки, бобины, гильзы, длина нитки в которых достигает 400—600 м. К крученым материалам относят также шнур, который бывает разной толщины, окраски и различается по волокнам, идущим на его изготовление. Шнур используют в основном как отделочный материал. Он также необходим в работах по плетению.
ПЛЕТЕНЫЕ МАТЕРИАЛЫ
К плетеным материалам относятся различная плетеная тесьма и сутаж.
Плетеная тесьма по внешнему виду заметно отличается от тканой: нити в ней переплетены под определенным углом, а не взаимно перпендикулярно. Косо переплетенные нити позволяют тесьме растягиваться в длину и ширину, она легко принимает необходимое направление, что очень важно при ее использовании в плетении и отделочных работах. Плетеная тесьма бывает разной ширины (от 0,3 до 20 мм) и различается по волокну, которое идет на ее изготовление. Как и другие текстильные изделия, она может быть хлопчатобумажной, шелковой (натуральной и искусственной), шерстяной и смешанной. Существует много разновидностей тесьмы: ажурная, с петлеобразными краями, вьюнчик, пестрая шотландка, тесьма с машинной вышивкой и др.
Сутаж — разновидность текстильного плетеного материала. Это плоский тонкий шелковый шнур шириной от 2 до 4 мм. Сутаж неоднороден: он имеет основу (сердцевину) из пряди хлопчатобумажных нитей (6—16 штук), которая разделена на две половины, плотно переплетенные шелковыми нитями. Сутаж используется для отделки изделий, для плетения (закладок, поясков и др.), для завязок к различным изделиям.

История

Основная статья: Текстильная промышленность

Первыми текстильными волокнами, вероятно, были почти не обработанные побеги трав. Из них в доисторические времена плели ширмы, сумки, рыболовные сети и веревки. Позднее люди научились использовать более тонкие материалы — льняное, конопляное, джутовое волокно, шерсть животных.

Древнейшие известные науке ткани появились в Древнем Египте — их ткали из льна более 7 тысяч лет назад.

С III тысячелетия до н. э. начали использовать другие волокна, в частности шёлк в Китае и хлопок в Индии. Вероятно, ещё раньше на Ближнем Востоке появились шерстяные ткани. Эти текстильные изделия были в древности важным предметом обмена и торговли.

Изобретение Джоном Кеем крутильной машины (1730) и самоплетного челнока (1733), а затем прядильных машин Ричардом Аркрайтом и Сэмюэлем Кромптоном механизировало производство хлопковых тканей и стимулировало начало Промышленной революции в Великобритании.

С конца XIX века всё большее распространение получают искусственные (на основе природных полимеров) и синтетические (из углеводородного сырья) волокна, среди которых наиболее известны вискоза, нейлон и лайкра.

В Викисловаре есть статья «текстиль»

Это заготовка статьи о текстиле. Вы можете помочь проекту, дополнив её.

Текстильна промисловість світу

Текстильна промисловість – найважливіша галузь легкої промисловості, що забезпечує приблизно половину всього обсягу її виробництва, а також займає в ній перше місце за чисельністю зайнятих. Основна її функція – випуск предметів споживання, в першу чергу тканин і трикотажу. Поряд з цим вона задовольняє своєю продукцією і багато виробничі потреби. Залежно від використовуваного сировини текстильну промисловість зазвичай поділяють на кілька підгалузей – бавовняну, вовняну, шовкову, лляну, що випускає тканини з хімічних волокон, а також трикотажну і виробництво нетканих матеріалів.
Текстильна промисловість – найстаріша з усіх галузей сучасної індустрії. Саме з неї почався промисловий переворот в Англії в XVIII в., Який ознаменував перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, який після винаходу парової машини навів також до формування перших великих промислових районів. Потім цей шлях капіталістичної індустріалізації пройшли інші країни Європи, Росія, США, та й деякі країни Азії. Довгий час текстильна промисловість залишалася провідною галуззю промисловості більшості розвинених держав світу, але в XX ст. її частка і в валової продукції, і в зайнятості економічно активного населення почала зменшуватися, а в другій половині того ж століття вона вступила в смугу тривалого структурної кризи. У міру індустріалізації країн Азії, Африки та Латинської Америки стало змінюватися співвідношення між Північчю (який у XIX в. За допомогою експорту свого дешевого фабричного текстилю сприяв фактичного руйнування цієї галузі в багатьох колоніальних і напівколоніальних країнах, наприклад в Індії) і Півднем.

Текстильна промисловість не відноситься до числа динамічно розвиваються галузей світового господарства. Принаймні, в 90-х рр.. XX в. світове виробництво тканин усіх видів залишалося приблизно на рівні 100-120 млрд м2 на рік. Темпи зростання світового споживання текстильних волокон, які досить швидко зростали до початку 1990-х рр.., Потім сповільнилися (рис. 83). Проте це абсолютно не означає, що галузь залишилася як би в «дощової тіні» НТР. Навпаки, науково-технічна революція зробила на неї дуже велике вплив – насамперед завдяки автоматизації та електронізації текстильного виробництва, зміни його структури, характеру розміщення і т. п. Проте можна стверджувати, що головне революционизирующее вплив на розвиток і розміщення текстильної галузі в останні десятиліття зробили два фактори. По-перше, це кардинальні зрушення в її сировинній базі і відповідно в її галузевій структурі. По-друге, це така зміна ролі окремих факторів орієнтації її розміщення, яке призвело до дуже суттєвих зрушень у її територіальній структурі.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
Рис. 83. Динаміка світового виробництва текстильних волокон в 1950-2005 рр..

Зупинимося спочатку на характеристиці сировинної бази текстильної промисловості. Основна зміна в цій сфері, тісно пов’язане з досягненнями НТР, полягає в поступовому, але неухильному скороченні частки натуральних волокон і збільшенні частки хімічних волокон, особливо синтетичних. Це дозволило набагато розширити і зміцнити сировинну базу галузі. Як саме змінювалася пропорція між натуральними і хімічними волокнами, показує таблиця 117.
Аналіз таблиці 117 показує, що вже до середини 1990-х рр.. споживання натуральних і хімічних волокон фактично зрівнялася. При цьому структура споживання натуральних волокон змінилася досить мало: як і раніше в ній 80% припадає на бавовну, 11% – на шерсть і решта – на інші види цих волокон. Структура споживання хімічних волокон, навпаки, в останні десятиліття змінилася дуже сильно: так, в 1955 р. співвідношення штучних (віскозних) і синтетичних волокон знаходилося в пропорції 90:10, а в середині 2005 р. – 7:93.

Ще одне важливе структурно-технологічне нововведення епохи НТР – швидкий розвиток трикотажного виробництва, яке в країнах Заходу стало чи не головною подотраслью всій текстильної промисловості, яка перевершує за вартістю продукції випуск власне тканин. Багато в чому це пояснюється тим, що продуктивність праці в трикотажному виробництві в кілька разів вище, ніж, наприклад, в ткацькому. Але ще більш високими темпами розвивалася промисловість нетканих матеріалів, які все ширше використовують для технічних цілей. До того ж продуктивність праці в цій підгалузі вище навіть, ніж в трикотажній.
Зміни в сировинній базі галузі значною мірою зумовили і зрушення в її галузевій структурі. На початку XXI в. у світі вироблялося 92 млн м2 бавовняних тканин (в середньому 14 м2 на душу населення), 21-22 млн м2 шовкових тканин (9 м2 на душу), 2,5 млн м2 вовняних тканин (0,5 м2 на душу) і ще менше лляних та інших видів тканин. Що ж до хімічних волокон, то потрібно враховувати, що їх нині в основному вживають в так званих сумішевих тканинах, тобто в поєднанні з вовною, шовком, бавовною (особливо це відноситься до найбільш масового поліефірного волокна).

Наприклад, майже все виробництво шовкових тканин в наші дні базується на хімічних волокнах.
Зміни в географії світової текстильної промисловості почасти також пояснюються зрушеннями в її сировинній базі, але в ще більшій мірі вони залежать від такого чинника, як вартість робочої сили. Виявилося, що в цьому відношенні відмінності між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються воістину величезні: так, в Індонезії вартість робочої сили становить 0,24 дол на годину, у Пакистані – 0,4, в Індії та Китаї – 0,6, а в США – 13, у Франції – 14-15, у ФРН – 21-22 дол на годину. Саме дешевизна праці зіграла вирішальну роль у тому «велике переселення» текстильної (додамо – і швейної) промисловості з розвинених в країни, яке відбувається принаймні протягом трьох останніх десятиліть. При цьому потрібно враховувати, що в Індії,

Пакистані, Бангладеш, Сирії, Туреччині, Ірані, Єгипті, Марокко, Мексиці, Колумбії, Бразилії, Аргентині ця галузь склалася ще до Другої світової війни і, отже, потребувала значної модернізації, а в нових індустріальних країнах Азії (наприклад, в Таїланді) вона сформувалася порівняно недавно на цілком сучасній технічній основі. У 1990-х рр.. процес скорочення випуску тканин (окрім сумішевих) в розвинених країнах і збільшення їх виробництва в країнах, що розвиваються тривав особливо активно. У результаті з 1970 по 1990 р. країни Півдня майже подвоїли свою продукцію на світовому ринку і на початку XXI ст. їх частка у світовому випуску тканин досягла вже 2/3.

Той же самий географічний зсув можна простежити і на прикладі окремих підгалузей текстильної промисловості, в першу чергу головною з них – бавовняної. Для цього достатньо ознайомитися з першою десяткою країн з виробництва бавовняних тканин. Країни, що розвиваються, хоча і не переважають у ній кількісно, набагато перевершують розвинені за обсягом виробництва (табл. 118).
Цей же зрушення чітко простежується у виробництві тканин з хімічних волокон, але менше – у випуску вовняних і шовкових тканин. Важливо додати, що і в світі, що розвивається є свої відмінності. Наприклад, свого роду епіцентром світової текстильної промисловості нині стали субрегіони Східної і Південно-Східної Азії.

З охарактеризованих вище головним географічним зрушенням пов’язані і зміни в зовнішній торгівлі текстильними товарами. Ще в середині 1980-х рр.. на країни, що розвиваються припадала приблизно 1/4 світового експорту текстильних товарів, але тепер їх частка в ньому значно більше. У багатьох з цих країн текстильна промисловість має яскраво виражену експортну орієнтацію, так що на зовнішні ринки іноді направляється 2/3 і навіть 3/4 вироблених нею товарів. Ось чому з експорту текстилю нині у світі позаконкурентних перше місце займає Китай (разом з Сянганом), а з розвинених країн до групи лідерів входять Італія, Німеччина, США, Республіка Корея.

Текстильна промисловість Росії в 1990-х рр.. перебувала в стані глибокої кризи: тільки в першій половині того десятиліття її продукція зменшилася на 80%. У результаті частка текстильної промисловості у ВВП країни скоротилася за цей же час з майже 8% до менш ніж 2%, а в дохідній частині бюджету – з 26 до 2%. Таке різке падіння виробництва було викликане комплексом причин, серед яких втрата всіх традиційних джерел постачання бавовною і шерстю, залишковий принцип фінансування, низький технічний рівень і малоефективна виробничо-організаційна структура, для якої характерно безліч великих підприємств (з чисельністю зайнятих понад 1000 чоловік), що не дозволяє гнучко і швидко відгукуватися на потреби ринку. Тільки наприкінці 1990-х рр.. цей спад вдалося призупинити, так що з’явилася надія на відродження найстарішої галузі промисловості країни.

ПОДІЛИТИСЯ:

  • mozok.click

    Вовняна промисловість. Близько 10 % українських тканин виробляє вовняна промисловість. Сировиною для виробництва тканин є переважно імпортна овеча вовна, з додаванням вітчизняної. Підприємства з первинної

    обробки сировини (вовномийні) розміщуються біля місць стрижки овець. Усі наступні стадії — ближче до трудових ресурсів.

    Нині в Україні працює три підприємства вовняної промисловості. Богуславська суконна фабрика розташована на півдні Київської області. Її філія — фабрика «Промінь» діє у селищі Димер на півночі Київщини. Їх основна продукція — сукно — дуже щільна вовняна чи напіввовняна тканина. Вони також спеціалізуються на виробництві товарів з чистої вовни та комбінованих волокон: вовняних ковдр, пледів, подушок, рушників, хусток, які займають передові позиції на ринку України.

    У Хмельницькій області розміщено дві суконні фабрики. Дунаєвецька суконна фабрика працює понад 170 років у м. Дунаївці на півдні області. Вона відома костюмними та пальтовими тканинами, пледами з чистої вовни, напіввовняними тканинами, пряжею для плетіння у мотках, кислото-та вогнетривкими тканинами для спецодягу. На півночі області працює Славутська суконна фабрика у селищі Славута. Це сучасне виробництво вовняних ковдр для дорослих та дітей, пледів. Свої вироби підприємство оздоблює яскравими привабливими малюнками.

    Лляна промисловість. Важкі часи переживає лляна промисловість України. Вона дає близько 1 % тканин нашої держави. В Україні представлено усі стадії переробки льону. Первинна обробка сировини розміщується у зоні Полісся, де існують посівні площі під льоном-довгунцем. За останні 25 років їх було зведено практично нанівець. У стеблах льону-довгунцю міститься 20 — 28 % цупкого волокна. Оскільки у ході переробки льону виникає багато відходів, льонокомбінати розміщені з орієнтуванням на чинник сировини. В Україні працює не на повну потужність лише один Житомирський льонокомбінат. Він випускає як технічні тканини, так і високоякісні тканини для вишуканого одягу з натуральних та комбінованих волокон. Рівненський льонокомбінат був реорганізований у виробництво «Т-Стиль», яке замість льону нині виробляє тканини з віскози та бавовнику.

    Конопляно-джутова промисловість. Технічні тканини для мішків, мотузки, шпагат, канати, рибальскі сітки — все це продукція конопляно-джутової промисловості. Вже понад 120 років працює Харківський канатний завод. Він випускає мотузки, шпагати, канати з волокон льону та конопель (пеньки), а також синтетичних матеріалів. На відходах виробництва налагоджений випуск брикетів з відходів льону. Одне з найстаріших підприємств України — Фабрика технічних тканин в Одесі. Її основною продукцією є мішковина та основа для виробництва лінолеуму.

    Трикотажна промисловість. Нині активно розвивається трикотажна промисловість України, яка виробляє з вовняної та бавовняної пряжі та з штучних волокон різноманітні плетені вироби: трикотажне полотно, панчохи, шкарпетки, рукавички, верхній трикотаж і білизну. Її розміщення зорієнтоване одночасно на споживача та трудові ресурси. Нині в Україні працює понад 60 трикотажних фабрик. У Києві працює одна з найстаріших трикотажних фабрик України — «Роза», заснована у 1927 р. Фабрика відома як виробник штучного хутра та виробів з нього, верхнього та спіднього трикотажу для дітей та дорослих. Київська трикотажна фабрика «Киянка» працює з 1957 р. Її продукцією є верхній трикотаж, плетені шапки, шарфи тощо.

    1. Нанесіть на контурну карту України зазначені у тексті центри розвитку текстильної промисловості. 2. Поясніть чинники їх розміщення.

    Іншими центрами розвитку трикотажної промисловості є Харків,

    Одеса, Житомир, Чернівці, Миколаїв,

    Черкаси, Мукачеве на Закарпатті,

    Горішні Плавні (до 2016 р. — Комсомольськ) та Кременчук на Полтавщині.

    Виробництво одягу, шкіри та взуття, виготовлення виробів із хутра. В Україні швейна промисловість має повсюдне поширення. Її підприємства є у багатьох містах України, майже в кожному районному центрі. Найпотужнішими центрами швейної промисловості є Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Львів, Чернівці. Левова частка виробленої продукції йде на експорт.

    Шкіряно-взуттєва промисловість достатньо поширена в нашій державі, хоча її виробництво зменшується через неспроможність конкурувати з імпортним взуттям. Нині існує понад 30 взуттєвих підприємств у багатьох містах, зокрема Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Києві, Черкасах, Броварах. Там виробництво взуття орієнтується на чинники споживача та трудових ресурсів.

    Хутряна промисловість представлена кількома фабриками, які працюють у Тисмениці (на Івано-Франківщині), Харкові, Вінниці, Рівному, Києві, Жовтих Водах (на Дніпропетровщині).

    Проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості в Україні. Легка промисловість в Україні має великий, недостатньо використаний потенціал: потужні виробничі можливості та достатня кількість кваліфікованих трудових ресурсів. Через недостатнє постачання імпортної сировини виробничі потужності недовантажено. Засилля внутрішнього ринку турецькою та білоруською продукцію витісняє вітчизняного виробника. Необхідно звернути увагу на використання нових видів сировини, залучення іноземних інвестицій, що дадуть змогу більш системно використовувати сучасні виробничі технології.

    Географія текстильного виробництва світу. До початку ХУІІІ ст. пра-цемістке текстильне виробництво розвивалося у світі переважно на основі кустарних майстерень та в домашніх умовах. Тривалий час славилися своїми натуральними тканинами країни Сходу: Персія, Єгипет, Китай. Їх текстильні товари везли на ринки Європи. Географія текстильної промисловості вперше змінилася з винаходом ткацького верстата. Тоді, з початком власного виробництва тканин, важливим осередком текстильної промисловості стали країни Європи: Франція, Італія. У ХІХ ст. набуває розквіту текстильна промисловість Великої Британії, яка за безцінь вивозила сировину зі своїх азійських та африканських колоній. Протягом ХХ ст. текстильна промисловість була поширена переважно у високорозвинутих країнах Європи, США, Японії.

    Нині географія текстильного виробництва знову змінилася. Через дорогу робочу силу та високу собівартість тканин їх виробництво скорочується у високорозвинутих країнах, хоча й донині значним виробником тканин залишаються США. Проте усе більше з ними конкурують інші держави, передусім Китай та Індія. Нині 70 % усіх тканин виробляють в Азії. Китай вийшов на перші місця у світі за виробництвом бавовняних (30 % світового виробництва) та вовняних (15 %) тканин. Індія увійшла у першу «трійку» країн за виробництвом бавовняних, вовняних та шовкових тканин. Бавов-

    няне виробництво набуває усе більшого значення в Індонезії, Єгипті, Пакистані; вовняне — у Туреччині, Республіці Кореї, Аргентині; шовкове -Індії та Китаї.

    Щодо країн Європи, їх текстильне виробництво переважно обслуговує внутрішній ринок: вироблені тут тканини є дуже якісними, проте й дорогими, тому не витримують конкуренції на світовому ринку з дешевшою продукцією країн, що розвиваються. Серед країн Європи своїми якісними вовняними тканинами відомі Італія, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Франція.

    На світовому ринку великими експортерами тканин є Китай,

    США та Індія, з поміж країн Європи — Франція та Німеччина.

    Порівняйте розміщення текстильної, хімічної та машинобудівної промисловості світу. Чим викликані подібні та відмінні тенденції у розміщенні цих виробництв?

    Виробництво одягу в світі. Загальний рівень розвитку швейної промисловості, її технічна оснащеність, якість швейних товарів характеризуються вищими показниками у розвинутих країнах. Особливо відомі швейні підприємства США, Італії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Японії. Законодавцями світової моди залишаються Париж, Мілан, Лондон, Відень, Нью-Йорк. Проте нині там майже не існує великих фабрик з виробництва одягу через те, що праця робітників коштує дорого.

    «Швейним цехом» розвинутих країн стали азійські країни з дешевою робочою силою та вигідним для експорту готової продукції географічним положенням: Туреччина, Китай,

    Індонезія, В’єтнам, Філіппіни, Малайзія, Індія (мал. 146). Нині їм конкуренцію склали країни з перехідною економікою Європи, де робоча сила так само дешева, а якість продукції набагато вища: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва, Естонія, Україна, Білорусь.

    Виробництво взуття у світі. У минулому найбільшу кількість взуття виробляли та вивозили на світовий ринок високорозвинуті країни. Нині найбільше взуття випускають Китай (близько 40 % світового виробництва), Південна Корея, Тайвань, Японія, Індонезія, В’єтнам, Таїланд. У виробництві цих країн значна частка припадає на спортивне взуття. Найбільшими виробниками та експортерами високоякісного шкіряного взуття є Італія, Німеччина, Бельгія, Португалія, Іспанія, Франція, Велика Британія, Румунія, Словаччина, Австрія.

Вам также может понравиться

Об авторе admin

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *